Мультимедійний посібник 

М. Булгаков. Роман "Майстер і Маргарита"

Тема: Джон Кітс – англійський поет – лірик. 

           Вірш «Про коника та цвіркуна».

5 клас

Мета: познайомити учнів із біографічними відомостями про життя та

творчість англійського поета Джона Кітса, розвивати навички словесного

малювання, навички виразного читання та початкового аналізу поезії; аналізувати

прочитане, сприяти усвідомленню понять «тема» та «ідея» твору, «епітет»,

«метафора», «уособлення»; виховувати любов до природи; формувати естетичні

смаки і творчі здібності; виховувати вдумливого читача.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма: 

•  фронтальна;

•  групова;

•  індивідуальна.

Обладнання: портрет Джона Кітса, комп’ютер, презентації до уроку ( вчителя

та творчих груп), зображення цвіркуна та коника, відео притча «Плач пустелі»,

аудіо записи «Спів цвіркуна», «Спів коника» та пісня «Колискова».

Підготовка до навчально-виховної діяльності:

Готуючись до уроку, учні отримали випереджальне завдання :

1) знайти бiографiчнi вiдомостi про Джона Кітса та підготувати рольову гру;

2) підготувати iнформацiю про коника та цвіркуна;

3) бажаючим учням вивчити вiрш для декламування;

5 ) намалювати малюнки до вірша «Поезія землі не вмре ніколи»;

Для цього були створені пошукові групи, які повинні були не тільки знайти

iнформацiю, й дати назву своїй групi i створити емблему.

1) Репортери

2) Біологи

3) «Юні декламатори»

Хід уроку

Епіграф: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою –

одне й те саме».

Сенека

І. Орг. момент. 

Гра «Таємний код» (Привітавшись, учитель не пропонує учням сісти, а

просить кожного назвати, не повторюючись (ланцюжком – один за одним), термін

або словосполучення, пов’язане з природою в залежності від теми уроку –

своєрідний пароль, який нагадає вивчене.)

-  Назвіть слово, термін або словосполучення, пов’язане з природою.

(Наприклад:сонце, листя, вітер, дощ, осінь, весела зима і т.д.)

ІІ. Підготовка до сприйняття матеріалу.

Слово вчителя:

Людина народжується для щастя. У це вірить кожен із нас. А що таке щастя?

Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте це слово?

(Відповіді учнів: родина, здоров’я, друзі, відпочинок, річка, море, ліс…)

Філософ Сенека стверджував, що «жити щасливо і жити в злагоді з природою

– одне і те саме». Чи згодні ви з таким твердженням? Аргументуйте.

(Людина і природа – одне ціле, рівнозначні частинки Всесвіту, лише у гармонії

вони почуватимуться щасливими)

Відеопритча «Плач пустел"

У Північній Африці якийсь місіонер побачив,

що один бедуїн лягав на землю, прихиляв вухо

додолу і щось слухав.

Здивований місіонер запитав його:

- Що ти робиш?- Бедуїн підвівся і відповів:

- Слухаю... як пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла

би бути садом, парком...

світ природи і послухати її чарівну музику, а

допоможе нам в цьому поезія.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети, завдань 

уроку. 

Слово вчителя:  Чи прислухались ви до мелодії рідної землі? Чи були

зачаровані лагідним сонячним світлом, що огортає все довкола? Пропоную вам

сьогодні поринути в чарівний світ природи через поезію.

Світ поезії чарівний і неповторний. Він може схвилювати людину, пробудити

в душі різні почуття й переживання. Особливо, коли

поетичне слово створене справжніми майстрами, що

можуть торкнутися струн людської душі. Поезія

відображає те, що відбувається в душі людини. Людина

й природа гармонійні, бо їх настрої тісно

переплітаються, змінюються від радісного очікування

до світлого суму.

Тема нашого уроку: Джон Кітс – англійський поет – лірик. Вірш «Про коника та цвіркуна».

ІV. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння).

1. Слово вчителя. Доля Джона Кітса, одного з

найбільших ліричних поетів Англії, викликає сум і

співчуття не лише тому, що його життєвий шлях був

такий короткий: він не дожив до свого

двадцятишестиліття. Болісно вражає те, скільки горя

йому випало зазнати за такий короткий термін, скільки

смертей найближчих людей пережити, як мало було у

нього радощів, цікавих переживань, захоплюючих

подорожей. Єдину велику подорож він здійснив до

Італії, щоб вмерти там від невиліковної хвороби. Звичайно, як кожна людина, він

мав свою неповторну біографію. Та її факти здебільшого буденні, прикрі, вона бідна

на незвичні, барвисті, просто приємні події.

2. Знайомство з біографією поета. 

Рольова гра  (випереджальне завдання: два учня - дослідник біографії Джона

Кітса і репортера).

Дівчина - Репортер. Шановний пане, розкажіть нам, будь ласка, про

дитинство Джона Кітса.

Дослідник біографії. Народився Джон Кітс у 1795 р. в сім'ї колишнього

конюха, який після одруження став досить заможним власником кінного двору. Він

був найстаршим з чотирьох дітей. Дуже любив двох своїх братів і сестру, сумував у

розлуці з ними. Дитинство обірвалося раптово із трагічною смертю батька: він

вбився, упавши з коня. Мати через два місяці після загибелі батька вийшла заміж.

Другий шлюб був невдалий і через два роки розпався. Мати віддала дітей на

виховання своїм батькам, бачили вони її досить рідко. У 1810р. мати померла від

сухот на руках Джона. Від цієї ж, успадкованої від матері, хвороби згас і молодший

брат Том.

Дівчина - Репортер. Де Джон Кітс здобував освіту?

Дослідник біографії. У неповних вісім років

почав навчання у приватній закритій школі. Це була

добра школа, а головне — син її власника Кавден Кларк

— вчитель цього ж навчального закладу — став його

старшим другом, прилучив до поезії. Опікуни

наполягали на тому, щоб Джон став учнем хірурга та

фармацевта в Едмонтоні. Навчання медицині було

успішним, і через чотири роки він вже удосконалював

свої знання в лондонському шпиталі Гая. Влітку 1816 р.

склав фахові іспити і вже з осені міг практикувати як

хірург та фармацевт.

Дівчина - Репортер. А чому «міг»

практикувати? Що завадило?

Дослідник біографії. На той час він вже

займався поезією. Перша публікація — сонет «До

самотності» - вийшла друком у травні 1816р. і це,

мабуть, підштовхнуло до вибору літературного шляху.

Та й під час операцій Джон думав більше про вірші…

Спадщина, яка залишилася від діда, була надто скромною, тому жили вони досить

бідно. Разом із братами оселився в Лондоні і навесні 1817р. побачив світ перший

томик його поезій, названий просто «Вірші».

Дівчина - Репортер. Хто з письменників був кумиром Джона Кітса? Які теми

були йому найближчими?

Дослідник біографії. Його кумирами були поети Спенсер і Мільтон, а

головними темами стали природа і мистецтво.

Учитель. У переважній більшості поезій Джона Кітса виплескується ліричне

почуття від споглядання картин природи і витворів мистецтва, нерозривно

пов'язаних між собою. Шедеври мистецтва - теж складова частина природи, бо вони

наслідок духовних і фізичних зусиль, таланту і праці людей. Картини природи в

Кітса спокійні, гарні, осяяні літнім сонцем. Це луки, ліси, річки Англії. З уквітчаних

пагорбів видно синьо-зелений океан, теж безмежно спокійний. Кожна квітка має

свій характер, свою яскраву чи ніжну барву. Над ними в'ються бджоли і метелики, в

небі літають ластівки, бринить спів жайворонка. Все оповите спокоєм, дихає нічим

не обмеженою свободою і миром. Одним із найвідоміших творів ранньої поезії Кітса

став прозоро-простий своїми образами й глибокий за думкою сонет «Про коника і

цвіркуна».

3. Словникова робота . Символ уроку – коник та цвіркун.

Учитель демонструє зображення коника та цвіркуна.

Виступ творчої групи «Біологи»

Учень-біолог. 

Коник - істота нічна, темний час доби – це час його

активного життя – вони полюють. У коників роль

музичного інструмента відіграють надкрилля. На правому

надкриллі знаходиться так зване дзеркальце — прозора

перетинка, оточена кільцевою жилкою. На лівому

надкриллі є щільніша непрозора перетинка з маленькими

зубчиками. Ця жилка відіграє роль смичка. Рухаючи

надкриллями, коники видають звуки. Цікаво те, що «вухо»

коника знаходиться не на голові, а на ногах, і вони здатні

сприймати звуки такої високої частоти, які не

сприймаються людиною.

Коники ведуть потайливе життя — цьому сприяють

маскувальне забарвлення та форма тіла. Стрибають вони

дуже добре, але намагаються робити це якомога рідше,

тільки у разі небезпеки. В усіх інших випадках

покладаються на захисне маскування.

(Аудіозапис «Спів коника»)

Цвіркун мешкає там, де теплий і сухий

клімат. Недорозвинені крила не дозволяють цвіркунові

літати, тому в пошуках їжі він пересувається виключно по

землі. Характерний скрекіт цвіркуна - це звуки, створювані

в результаті тертя правим крилом особливих жилок, що знаходяться на лівому крилі.

Цвірчання добре чути, оскільки резонатором звуків є підняті крила. У холодну

дощову погоду цвіркуни мовчать, а в сонячні дні цвірчать безперервно всю добу.

(Аудіозапис «Спів цвіркуна»)

V. Осмислення нових знань та умінь.

1.  Виразне читання вчителем вірша «Про коника та цвіркуна» в

перекладі В. Мисика.

2. Бесіда :

- Які ваші враження від вірша?

- Які звуки ви почули?

- Які почуття викликав цей вірш?

3. Декламація вірша підготовлених учнів.

Виразне читання вірша «Про коника та цвіркуна» учнями.

Завдання для учнів:

- Якби ви були художником, які б намалювали картини?

(заплющити очі і уявити картини, описані автором. Після прослуховування

відмітити на які емоції у вас викликала дана поезія).

Під музику

Емоції:

Радість Хвилювання Лагідність

Грайливість Бадьорість Поэтичність Ніжність

Задушевність    Жартівливість Спокій

Оптимізм

VІ. Закріплення, систематизація та узагальнення.

1. Словникова робота .

Сонет - це 14-рядковий вірш, який складається із

двох катренів (чотирирядкова строфа) і двох терценів

(трирядкова строфа). Найвідомішими творцями сонетів

були Данте, Петрарка, Шекспір.

2. Офтальмологічна фізхвилинка.

3. Евристична бесіда.

Аналіз розуміння змісту сонета. Відповіді на запитання.

Використання презентації до вірша

- Перечитайте мовчки ще раз вірш. Доведіть, що це

сонет. (14 рядків)

- На скільки частин ми можемо умовно поділити

вірш? Чому? (На дві; картини літа у першій частині і

зими – у другій)

- Пригадайте, як називається цей прийом. У яких

фольклорних та літературних жанрах він найчастіше зу-

стрічається? (Антитеза. Головний композиційний прийом казок.)

- Доведіть, що у першій частині показано картину спекотного літнього

полудня. («опівдні», навіть «птахи мовчать серед гілок», коник ховається «у

затінку стебла або стодоли)

- Який образ у перших двох строфах виступає па передній план?

Аргументуйте відповідь. (Це образ коника, чий голос лунає навіть тоді, коли усе

живе завмерло, втомившись від спеки; своїм співом він немов нагадує, що життя

не припиняється ні на мить).

- Доведіть рядками із тексту, що у другій частині показана картина суворої

зими. («…зима в мовчання крижане усе заковує»)

- Хто не кориться зимі? Про що він нагадує? (цвіркун своєю піснею нагадує

про коника і тепле літечко)

Композиція вірша складається з двох частин:

1. Жаркий літній полудень, все живе завмерло, лише звучить невтомний

голосок коника. (Гай, гори, долини, стерня на полях, коник в траві, стодола, трава і

сіножать)

2. Зимове мовчання крижане, пісня цвіркуна

лунає з-за печі. (Зима, тепла хата з каміном, цвіркун)

Висновок: Поет утверджує думку про вічний рух

життя. Поезія звучить оптимістично, піднесено -емоційно. Поет, змальовуючи красу природи,

використовує антитезу – протиставляє спеку, втомлених

птахів коникові, а довгу зимову крижану ніч та тишу –

цвіркунові та теплу. Поет утверджує думку про те, що

поезія землі не вмре ніколи. Адже поезія землі – це життя! Ідея твору -  поезія землі

не знає смерті!

Учитель. Діти, зверніть увагу на таку деталь: результати дії сонця і морозу

аналогічні – усе живе завмирає. Влітку про життя нагадує невтомний голосок

коника, а взимку – пісня цвіркуна, яка лунає все голосніше, принизливіше… І

мимоволі в цю вечірню годину згадується коник, що сховався серед трави на

пагорбі. Таким чином цвіркун і коник утворюють композиційне коло,

підтверджуючи думку автора про вічний рух життя.

- В яких рядках звучить ця думка? («поезія землі не вмре ніколи», «поезія землі

не оніміє»)

Учитель. Зверніть увагу на вислів «поезія землі». Поезія – це мистецтво, а

земля – це природа. Але для Джона Кітса вони нерозривні і перебувають у постійній

гармонії. У цьому сонеті автор надзвичайно повно і виразно передав своє світле

сприйняття вічного руху життя і краси природи. Він дає живу картину літнього дня,

яку відчуваєш так само реально, як і затишок натопленої кімнати взимку, коли в

полях бушують заметілі. Звукові, зорові, дотикові враження зливаються в єдине

ціле. Поет розкриває в малому велике, бачить прекрасне в звичайнісінькому.

VІІ. Контроль і самоконтроль.

Вікторина «Так чи ні?»

Поміркуйте, чи правильними є подані твердження. Відповідайте «так» або

«ні».

1) Джон Кітс — англійський поет. (+)

2) Народився Джон Кітс в сім'ї колишнього конюха. (+)

3) Його кумири - поети Спенсер і Мільтон. (+)

4) Кітс почав навчатися у приватній школі у містечку Енфілд, що на північ від

Лондона. (+)

5) Дж. Кітс вилікувався від страшної там хвороби. (-)

6) Кітс присвятив себе медичній кар'єрі. (-)

7) У перших двох строфах виступає на передній план образ коника. (+)

8) Ідея твору -  поезія землі не знає смерті. (+)

9) Вірш можна розділити на дві частини: картини літа у першій частині і зими

– у другій. (+)

10) Одним із найвідоміших творів ранньої поезії Кітса «Про бджілку та

метелика». (-)

11) Сонет має 20 рядків. (-)

VІІІ. Підбиття підсумків уроку.

Гра «Продовж речення»

- Сьогодні на уроці ми познайомилися…

- Мені запам’яталося …

- Головна думка вірша «Про коника та

цвіркуна»…

- Вірш можна поділити на… частини.

- Автор використовує такі засоби художньої виразності…

Вчитель: А чи знаєте ви, що образ цвіркуна використана в колисковій пісні.

Звучить запис пісні «Колискова» (у пісні є згадка про цвіркуна)

ІХ. Повідомлення домашнього завдання.

Опрацювати матеріал підручника. Виразне читання вірша Дж.Кітса. З теорії

літератури вивчити визначення – сонет.

2. За бажанням намалювати картини природи, які ви уявили, читаючи поезію

Джона Кітса.

3. Пригадати пісні, в яких зустрічається коник (цвіркун).

Х. Рефлексія.

Мелодія Землі

(Перегляд відео «Звуки космосу записані НАСА»)

Тема: Генріх Гейне «Задзвени із глибини…» Втілення краси весняної природи у 

вірші.

5 клас

Мета  уроку:  розпочати  знайомство   з  життям  та творчістю  Генріха  Гейне;  розвивати  навички  аналізу поетичних  творів;  розвивати  образно  -  асоціативне мислення учнів,удосконалювати  навички  виразного читання; виховувати почуття прекрасного.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Обладнання:  комп’ютер,  портрет  Г.Гейне, комп'ютерні  презентації,  звук  весняного  струмка (відеозапис),  П.Чайковський  «Времена  года.

.АПРЕЛЬ», троянда.
Природа — диво! Це великий зодчий!
Вона творити може чудеса.
Людина — мандрівник, до див охочий,
Пізнати хоче землю й небеса,
Щоб і собі творити, будувати.
Красою дивуватись кожну мить.
Надія Красоткіна

Хід уроку

І. Організаційний момент. 
Небо ледь сіріє. До села їде автобус, наповнений робітниками і учнями. Вони сидять один біля одного в теплій одежі, дрімаючи під монотонне гудіння мотора. Ніхто не говорить.
Щодня бачаться, але воліють заховатися за свої газети або дрімати.
Нараз чути голос:
– Увага! Увага!
Шелест газет, голови піднімаються.
– До вас звертається водій.
Мовчанка. Всі дивляться в бік водія. Його голос звучить авторитетно.
– Всі, всі відкладіть газети.
Газети поволі опускаються.
– Тепер погляньте на своїх сусідів.
Усі слухаються голосу. Дехто посміхається.
– Тепер повторіть за мною: “Добрий день, сусіде!”
Голоси спочатку слабі, невпевнені, потім жваві. Багато подає один одному руку, дехто навіть обнімається. Всі в автобусі починають розмовляти між собою.
Добрий день, сусіде!
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми та мети уроку.
Слово вчителя. 

Мабуть,  найбільшу  насолоду  і  радість,  найпалкішу  любов  до  життя  викликає спілкування  з  природою.  Вона  чарувала  і  чарує,  хвилювала  і  хвилює  людину.  Шепіт

блакитної води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів  -усе це дороге серцю, ні з чим незрівнянна краса землі. Нас радує хор травневого ранку,

шум крислатих дубів, ніжний рожевий квіт яблуні, чарівні пісні солов’їв, бо природа  -це казка, яку можна прочитати лише серцем!

Природа  різнобарвна,  різноголоса.  І,  мабуть,  найулюбленішою  порою  року  людей  є весна. Люблять її діти і дорослі: за весняну пісеньку струмочків, за веселий спів птахів,

за  ніжні  проліски,  за  килим  із  шовкової  травиці;  за  ласкаве  сонячне  проміння,  за

повітря, напоєне запахом молодого листя.

У своїй творчості німецький поет Генріх Гейне часто звертався до теми весни. І хоча він жив досить давно, та його творчість давно вже подолала кордони і відома у всьому світі.  Сьогодні ми  відкриємо  чарівну  сторінку  його  поезії,   і  на  крилах  його  лірики перенесемося  в  романтичний  світ  переживань,  прагнень,  кохання  і  гармонії,  в  світ весни.

Ми  познайомимось  із  віршем  «Задзвени  із  глибини»,  спробуємо  зрозуміти,  в  чому бачив красу і неповторність поет, які художні засоби використовує поет для того, щоб досягти гармонії у передачі побаченого та відчуємо мелодійність поезій Гейне.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
1. Вступне слово вчителя.
Душа поета - крило любові,
Вона у пісні, вона у слові,
Душа поета, вона в безсонні,
Вона в молитві, в святій іконі.
Душа поета в словах привіту,
Де правда гордо іде по світу,
Душа поета - сльозинка щастя,
Почуйте душу, і вам воздається!
Душа поета входить в кожний зал,
Чи залітає, як небесна птиця,
Вона не просить квітів чи похвал.
Вона лиш хоче людям поклониться.
Душа поета як тонка струна
І водночас безмежна, як планета,
Схиляє небо до землі вона,
Щоб ви відчули зоряність поета!
2. Звіт творчої групи «Біографи»

Короткі відомості про Г. Гейне

Учень-біограф: Г.Гейне Народився в Дюссельдорфі у 1797 р. у родині єврейського торговця сукном Гейне й Бетті ван Гельдерн.

Вихованням  сина  серйозно  займалася  мати.  Батько хотів,щоб син продовжив його справу.

З  1810  по  1812  рік  Генріх  навчався  у Дюссельдорфському  ліцеї.  Наступний  рік  провів  у

конторі  багатого  банкіра  у  Франкфурті-на-Майні.  У  1816  році  Генріх  продовжив

заняття комерцією у Гамбурзі у торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.

Праця в банку хлопцю була нецікавою,тому він шукав  собі  справу по душі  -  пише

вірші.  Коли  дядько  Соломон  дізнався  про  це,то  зрозумів,що  з  комерцією  у  Генріха

покінчено назавжди. Генріх повернувся додому.

На кошти дядька юнак вступив до Боннського університету, звідки потім переїхав до

Геттінгензького  університету.  Він  вивчав  юридичні  науки,  філософію,  літературу.

Вступив  у  Берлінський  університет,  але  у  грудні  Генріх  повертається  до Геттінгензького університету, де захистив дисертацію на ступінь доктора права. Потім він  багато  подорожував,  відвідуючи  Англію,  Італію.  Перу  Г.Гейне  належить  багато творів. Збірка «Книга пісень» принесла поету велику популярність.

Гейне  прибув  до  Парижа.  Все  подальше  життя  пройшло  в  столиці  Франції,  поїздки

були  неможливими  за  станом  здоров'я:  у  поета  був  параліч  спинного  мозку.  У  травні

1848  року  він  востаннє  вийшов  з  дому,  щоб  відвідати  Лувр.  Решту  років  він  був

прикутий  до  ліжка.  Проживаючи  в  Парижі,  Генріх  Гейне  зустрічався  з  багатьма видатними  людьми:  Оноре  де  Бальзаком,  Гансом  Крістіаном  Андерсеном,  Ріхардом Вагнером.

3. Слово вчителя.

Поету  дані  чутлива  душа  й  відкрите  серце,  які  сприймають  найменші  порухи  живої природи та людських почуттів. За висловом Генріха Гейне: “Поет бачить діброви, які ще дрімають в оболонці жолудя, прагне, щоб читач теж узрів і почув шум дерев, голоси птахів і відчув запах хвої, вітру - і все це в образі крихітного ненародженого дуба”.

4. Робота над віршем «Задзвени із глибини».

Читання вірша мовою оригіналу вчителем.
Виразне  читання  вірша  у  супроводі  презентації  та  звуку  весняного  струмка (аудіозапис)
Задзвени із глибини
Тихої печалі,
Мила пісенько весни, -Линь все далі й далі!
Линь, дзвени, знайди той дім,
В квітах сад зелений,
І троянду перед ним
Привітай від мене.
Переклад Л.Первомайського
5. Гра «Асоціація»

Що символізує троянда?Які асоціації викликає у вас ця квітка?

( автор образ троянди трактує його як символ весни, оновлення, отчого дому).

Давайте  спробуємо  відчути  і  зрозуміти,  які  асоціації  викликала  троянда  у  поета Г.Гейне.

6. Обмін враженнями про прочитане, бесіда

Чи схожі картини природи, які ви побачили на екрані і те, що ви уявили?

Чи подобається Гейне весна?

Що  допомогло  вам  зробити  такий  висновок?  Підтвердіть  свою  думку  цитатами  з

тексту.

До якого роду літератури відноситься цей жанр?

7. Фізхвилинка.
8. Виразне читання вірша учнями.
9. Визначення теми та ідеї вірша.

Тема:  зображення  весняного  пейзажу  й  почуттів  людини,  змальовування  яскравої картини весни, відродження душі.

Ідея: утвердження духовного оновлення, прагнення до щастя, гармонії, уславлення краси весняної природи, її пробудження; прагнення ліричного героя жити в гармонії з природою;

висловлення любові до рідного краю.

10. Робота в групах.

Якими засобами слова передає красу весняної природи німецький поет Г.Гейне, який тонко заглиблюється не тільки у світ природи, а й у глибини свого серця.

Епітети  –  образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка пiдкреслює  ïх  суттєву  ознаку,  дає  iдейно-емоцiйну  оцінку.  Наприклад:  сонце  золоте;

яснi зорi; тихi води.

Метафора –  один з основних тропiв: образний вислiв, в якому ознаки одного предмета

чи   дiï  переносяться  на  iнший  за  подiбнiстю.  Наприклад:  «глибшає  далеч»,  «ходить

осінь по траві», «серце нудьгує, і плаче воно».

Епітети.

тихої печалі - настрій замріяності, легкий сум;

мила пісенько  - відтінок ніжності, легкості;

сад зелений - вказує на час, бадьорий настрій.

Метафори.

- задзвеніли із глибини тихої печалі – перенесення від стану печалі до радості.

-  пісенько  –  дзвени, линь, знайди той дім, троянду привітай  –  пісенька виступає в ролі

посланця весни, оживляє природу, робить її близькою людині.

VІІ. Контроль і самоконтроль.

Вікторина «Так чи ні?»
Поміркуйте, чи правильними є подані твердження. Відповідайте «так» або «ні».
1) Генріх Гейне — англійський поет. (-)
2) Народився Г. Гейне в сім'ї єврейського торговця сукном. (+)
3) Вихованням сина серйозно займалася мати. (+)
4) Праця в банку хлопцю була цікавою, (-)
5) На кошти дядька Генріх Гейне вступив до Боннського університету. (+)
6) Багато подорожував, відвідуючи Україну, Америку. (-)
7) Подальше життя пройшло в столиці Франції. (-)
8) Проживаючи в Парижі, Г. Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре
де Бальзаком, Гансом Крістіаном Андерсеном. (+)
9) Ідея твору -  уславлення краси весняної природи, її пробудження. (+)
10) Символ вірша – пролісок. (-)
11) Збірка «Книга пісень» принесла поету велику популярність. (+)
ІV. Підбиття підсумків уроку.

10. Слово вчителя.

Генріх  Гейне  у  вірші  «Задзвени  із  глибини»  наслідує  фольклорні  традиції  свого народу, звертається  до  образу  троянди  і  трактує  його  як  символ  весни,  оновлення отчого дому. У вірші Гейне маленька квітка стала образом-символом, бо ввібрала у своє значення багато узагальненого змісту. Але поет не відкрив чогось нового в  поетичному світі, він додав до нього своє бачення традиційного символу.

2. Вправа «Я знаю …» (Слайд 13)

Завдання: Кожен учень продовжує твердження «Я знаю…» (інформація, яку отримано

на уроці).

Наприклад:

Я знаю, що Г.Гейне народився у Дюссельдорфі.

Я знаю, що у вірші «Задзвени із глибини» зустрічається образ-символ-троянда.

Я знаю, що батько Г.Гейне бачив у своєму синові майбутнього комерсанта.

V. Рефлексія. (Слайд 14)

«Мікрофон»

Чого нас навчили вивчені літературні твори про природу?

( помічати красу світу, що нас оточує; бути спостережливими, уважними, вдумливими; надихають до саморозвитку, заглиблення у свій внутрішній світ …; спонукають любити природу і жити в гармонії з нею).

VІ. Диференційоване домашнє завдання.

Слово вчителя.

Притча.

Батько  спостерігав  за  сином,  який  хотів  переставити  важкий  столик.  Хлопчина натужувався, сопів, але не міг посунути столика навіть на міліметр.

- Чи ти використав усі можливості? - спитав батько.

- Так... - прошепотів синочок.

- Ні! - сказав батько. - Ти не попросив мене допомогти тобі.

Отже, домашнє завдання, а якщо виникнуть труднощі - звертайтеся:

1.  На  основі  вірша  Г.  Гейне  скласти  невелику  розповідь  (  5  –  6  речень)  про  весну,

використавши епітети та метафори.

2. Намалювати малюнок до вірша Генріха Гейне «Задзвени із глибини…»

3. Вивчити вірш «Задзвени із глибини».

Тема : Ернест Сетон-Томпсон. Оповідання «Лобо». Авторські спостереження за
світом природи

5 клас

Мета:  презентувати  учням  творчість  відомого  канадського  письменника,  розкрити

внесок   Е.  Сетона-Томпсона  в  розвиток  анімалістичного  оповідання;  поглиблювати

навички аналізу епічного твору; формувати логічне та екологічне мислення; розвивати

вміння  робити  висновки;  виховувати  любов до  природи;  виховувати  в  собі  морально-етичні цінності.

Обладнання:  портрет  Е.  Сетона-Томпсона,  комп’ютерна  презентація,  відео-виставка

творів письменника, музичний супровід.

Тип уроку: комбінований з використанням інтерактивних методів роботи.

Епіграф до уроку: 

Природу неможливо побачити очима,

її можна лише зрозуміти розумом і відчути серцем.

Джой Адамс

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент. 
Бажаю усім, щоб до кожного з вас
Завітало натхнення сьогодні у клас
І збудило бажання здобути знання
Щоб потім життям ви не йшли навмання,
Щоб вам захотілось новеньке пізнати,
Самим научитись та інших навчати.
Слайд 2
Перевірка присутніх.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1. Психологічна настанова.
Слайд 3
Відеопритча.
Ранкова прогулянка

Коли виверження Везувію загрожувало дощенту зруйнувати Помпеї, все місто було в

вогні, валилися будинки і втекли люди. Кожен ніс з собою все найцінніше, адже місто

було  дуже  багатий.  Хтось  -  своє  золото,  хтось  -  алмази  і  гроші,  вчені  несли  свої

рукописи, книги ... Люди несли все, що можна було врятувати. Але був серед них один

чоловік,  який  не  ніс  нічого,  лише  свій  посох.  Вce,  хто  ніс  речі,  були  стривожені,

стурбовані,  адже  руйнувалася  все  їх  звичне  життя.  Тільки  ця  людина  йшла  серед

натовпу, як якби він вийшов на прогулянку. Це дійсно було його звичаєм: кожен день в

цей час він ходив на ранкову прогулянку. Хто б не подивився на нього, всі запитували:

- Чому ти нічого не рятуєш? Ти все втратив?

Людина відповідав їм:

- У мене нічого немає, а все, що у мене є, я несу. У нього продовжували питати:

-  Чому ти йдеш так, начебто вийшов па прогулянку? Адже навкруги діється такий

кошмар, все гине!

Людина засміявся і сказав:

-  Все, що ви накопичили від цього світу, смерть це зруйнує, вогонь це спалить. Я ж

накопичив тільки  усвідомленість.  Для  вас  все  це, може бути,  трагедія, а  для  мене  -тільки досвід, час ранкової прогулянки.

2. Постановки задач та завдань уроку.

Давайте і ми прогуляємося по сторінках світової літератури і збагатимо свій життєвий

досвід.

Чи  вмієте  ви  слухати  птахів?  Чи  знаєте  про  що  розмовляє  зелене  листя,  що  шепоче

вітер, кому кивають голівками квіти, про що говорять тварини? Послухайте…

( Лунає фонозапис «Голоси птахів»)

Це голос самої природи, яка повсякчас звертається до нас. Але чи завжди ми вміємо

прислухатися до її мудрого й доброго голосу?

Слайд 4-5

Епіграфом до уроку є  слова Джой Адамса: 

Природу неможливо побачити очима, її можна лише зрозуміти розумом і відчути 

серцем. 

Слайд 6

ІІІ. Сприйняття та засвоєння нового навчального 
матеріалу.

Якої країни цей прапор? (Канада)
Слайд7-12

1. Виступ учнів. (Презентація «Подорож до Канади».) – випереджальне завдання.

Канада – це друга за розміром країна в світі. Вона розташована у Північній Америці. Її береги омивають три океани : Тихий, Льодовитий і Атлантичний. Де-не-де блищать на сонці айсберги, вражає безліч  островів, озер і  великих  морських  суден, які  прибули  у порти  цієї  незвичайної  країни.  А  незвичайна  вона  тим,  що  на  берегах  річок  можна зустріти майстерно зроблені легкі човни  –  каное. Це свідчить про те, що на цих землях, у  долині  річки  Святого  Лаврентія,  жили  індіанці.  На  півночі  країни  жили  ескімоси. З них складалося населення цієї країни...

500 років тому по Атлантичному океану припливли до Канади  перші  європейці  –  французи  та  англійці.  Вони заснували свої поселення саме на землях долини річки Святого  Лаврентія  та  на  берегах  великих американських  озер.  Зараз  тут  знаходяться  найбільші міста  країни  –  Монреаль,  Торонто  і  столиця  Канади  – Оттава.

У  лісах  Канади  багато  рідкісних  дерев  :  біла  ялина  з пухнастою,  ледь  блакитною  хвоєю,  цукровий  клен  –  велике  дерево  з  маленькими листками. Тут росте і червоний клен. Його листя восени стає таким яскравим, що дерева схожі  на  палаючі  смолоскипи.  Червоний  кленовий  лист  можна  побачити  і  на

державному прапорі країни.

Вчитель:  Великим  знавцем  природи,  її  захисником  і дослідником  був  канадський письменник,  художник  і натураліст  Е.Сетон  –Томпсон.  Він  уперше  у  світовій

літературі правдиво описував звички й умови існування тварин,  невтомно  нагадуючи  людям  про  те,  що  любов довкілля  є  основною  умовою  покращення  життя  всіх,

хто  мешкає  в  нашому  спільному  домі  Земля.

Письменник  нічого  не  вигадував,  не  прикрашав,  не наділяв  тварин  людськими  якостями,  а  зображував  тваринний  світ  у  його  природній красі так виразно й захоплююче, що він постає напрочуд цікавим, живим і близьким для

кожного. Його герої глибоко відчувають біль і радість, любов і страждання.

Сьогодні  ми  розпочинаємо  знайомство  з  творчістю  канадського  письменника,  про

якого  можна  сказати:  «Він   бачив  природу  очима,  розумів  її  та  відчував  серцем»  -Сетон-Томпсон.

Слайд 13-17
2. Короткі відомості про життєвий і творчий шлях письменника. («Рольова гра»)
Вчитель:
-   Діти, до нас у гості завітав письменник Ернест Сетон-Томпсон. Тож надамо йому
слово!
Учень-письменник:
-  Доброго  дня  шановне  товариство. Я  народився  в Англії  у  1860  році  у  невеликому
містечку Саус-Шільдсе. Але я не англієць за походженням. Мої предки були вихідцями
з Шотландії. Перекази про славне минуле зберігалися в сім’ї, як і про мисливські успіхи
багатьох членів моєї родини, які належали до старовинного роду, особливо про лорда
Сетона,  мисливця,  який  убив  у  тому  ж  XVIII  ст.  останнього  вовка  на  Британських
островах.  Багато  років  по  тому,  я  відновив  старовинне  прізвище  роду,  зберігши  на
якийсь час подвійне прізвище, під яким і друкував свої твори.
Мій батько був людиною заможною, власником 10 суден, які перевозили товари в усі
кінці світу. У нас була велика родина, я був наймолодшим, десятою дитиною в сім’ї.
Уже в ранньому віці я пройнявся любов’ю до тварин. Хоч би як гірко я плакав, варто
було лише мені сказати: «Дивись, пташка!» або показати якусь комашку, щоб я замовк.
Узимку мати, бувало, закутуючи мене в ковдру, говорила, щоб я уявив себе деревцем.
Увійшовши в цей образ, міг не ворушитись годинами просиджував десь коло стіни...
Коли мені виповнилося 6 років, уся наша сім’я переїхала до Канади, там, в Торонто,
тоді невеличке містечко, оточене лісами, там я пішов до школи.
Репортер:
-  А коли у вас проявився інтерес до природи, коли ви зрозуміли, що природа - це ваше
життя!
Учень-письменник:
-  Після  переїзду  до  Канади  я  опинився  в  зовсім  незвичних  умовах.  Мені  відкрився
новий  світ  лісів,  де  було  багато  різноманітних  тварин  і  птахів.  Мені  найбільше
запам’яталося, як руками батьків і братів був зведений наш перший дім, у будівництві
якого і я, малюком, теж брав участь. Увесь свій вільний час завжди проводив у полях,
лісах,  спостерігаючи  за  життям  тварин  і  пташок.  Ще  до  закінчення  школи  я  вирішив
стати  натуралістом.  Але  батько  був  проти,  бо  ця  професія  не  давала  змоги  заробити
багато грошей. Він вважав, що краще вчитися на художника, малюючи своїх улюблених
тварин.  Тому  я  почав  малювати.  Мене  навчав  місцевий  майстер.  Любив  вирізати  із
дерева різні  фігурки  звірів,   птахів.  Коли  підріс,  то  почав  замислюватися  про  тяжкі  й
нерідко  драматичні  взаємовідносини  між  людиною  і  природою,  про  необхідність
захищати її від людських бажань, які шкодять природі. Пізніше я вступив до місцевої
художньої  школи,  де  отримав  золоту  медаль. У  1879   поїхав  до  Лондона  вступати  в
Королівську  Академію  Мистецтв.  Але  тільки  наступного  року  я  був  зарахований  і
дістав можливість пройти семирічний курс навчання. Найбільшою втіхою  для мене тоді
було   відвідування  зоопарку, де  я  просиджував  цілими днями, роблячи  ескізи  тварин.
Але провчився я в академії недовго. Постійна потреба в грошах, голодування надірвали
мої  сили,  і  я  змушений  був  повернутися  додому  в  1882  році.
Оселився  в  Манітобі  й  повернувся  до  своєї  улюбленої  справи  -  спостереження  за
тваринами.
Репортер: 
У  нас  в  Україні  ваші  твори  читають  і  діти,  і  дорослі.  Найбільшою  популярністю
користуються такі твори як "Моє життя", "Мої дикі друзі", "Доля гнаних", "Тварини-герої", "Дикі тварини у себе вдома", "Підручник лісовика", "Євангеліє червоношкірого",
"Рольф у лісах", «Маленькі дикуни». У вас багато наукових праць.
Учень-письменник:
Так-так, я  отримав за них найвищу  нагороду  США  -  золоту  медаль  «Еліот». У  своїх
працях я звернув увагу вчених на необхідності глибшого вивчення поведінки тварин.
Репортер:  Дякуємо Вам, шановний Е. Сетоне-Томпсоне, за таку цікаву розповідь про
себе.
Учень-письменник: 
Хочу  побажати  всім  -  живіть  в  гармонії  з  природою!  Хай  знайомство  з  моїм
оповіданням «Лобо» стане для вас хорошим життєвим уроком!
3. Закріплення отриманих знань. Установіть відповідність.
Слайд 18
4. Робота з теорії літератури.
Слайд 19-20
Головний жанр творчості Сетона – Томпсона –оповідання.
Зверніть увагу на слайд.
Оповідання – прозовий художній твір невеликого обсягу, в якому зображено одну або
кілька подій із життя персонажа (або кількох персонажів).
Основні ознаки оповідання:
-  нерозгалужена і чітка будова;
-  стрімкість розвитку подій;
-  стислі описи;
-  велика роль деталей.
Оповідання про тварин за походженням уважають суто канадським різновидом прози.
Для нього притаманні такі риси:
-  головні герої – тварини;
-  відсутність або незначна кількість розмов;
-  об’єктивність (неупередженість) авторського погляду на природу;
-  детальний опис середовища.
Цей розповідний жанр, який виник у канадській літературі, завдяки творчості Е.Сетон
–Томпсона поширився згодом в інших національних літературах.
(слайд - 21)
5. Метод «Прес». Доведіть, що «Лобо» - оповідання.
1. Я вважаю, що…
2. Тому, що…
3. Наприклад…
4. Отже,…таким чином…
6. Слово вчителя.
Повчальна історія.
Один  в’язень  у  листах  до  родини  писав,  що  дуже  задоволений,  бо  його  перевели  з
темної  камери  до  іншої,  де  є  маленьке  віконце,  через  яке  можна  бачити  синє  небо   і
кілька зірок уночі. Для нього це був величезний скарб.
Ми маємо над собою ціле зоряне небо, а дивимося в маленький телевізор, комп’ютер!
Давайте  і  ми  прислухаємося  до  порад  Сетона-Томпсона  і  відчинимо  своє  серце  для
зустрічі з природою.
Слайд 19-21
7. Робота з теорії літератури.
Слайд 22
Натураліст — людина, яка займається вивченням природи.
Анімалізм  -  художнє  зображення  тварин,  птахів,  комах,  рослин,  надання  їм
властивостей людського характеру.
Анімаліст  -  художник,  що  зображує  тварин,  надає  їм  властивостей  людського
характеру.
Ілюстрація — малюнок, що супроводжує текст літературного твору.
8. Розповідь про Е. Сетона-Томпсона як художника-анімаліста.

Слайд 23-25
А  чи  знаєте  ви,  що  Сетон-Томпсон  малював
ілюстрації до своїх творів?
«Що таке бути натуралістом? Нісенітниця! Хіба це
професія? — думав батько хлопчика, віддаючи його
вчитися  майстерності  живописця  в  художниці,  що
жила неподалік. —  Писати картини і продавати їх -ось  справа,  що  заслуговує  на  увагу».  Старший
Сетон-Томпсон  і  не  уявляв,  як  можна  поєднати
цікавість  до  світу  тварин  із  талантом  художника.
Юний Ернест довів, що це можливо.
Першою  картиною,  яку  він  написав  олією,  був
портрет  яструба.  Цього  птаха,  як  потім  і  інших  звірів  та  пернатих  Сетон-Томпсон
малював  з  натури,  відвідуючи  звіринці  Лондона  та  Парижа.  Може,  саме  тоді  в  нього
виникла  ідея  супроводжувати  оповідання  про  тварин  малюнками  на  полях  книг.
Малював він героїв творів із великою любов’ю, теплом і гумором.
Багатьом  сучасникам  письменника  не  подобалися  ці  ілюстрації.  Вони  звинувачували
його в бажанні олюднити чотириногих мешканців лісу, стверджували, що зображення
звірів,  зроблені  рукою  художника-натураліста,  передають  їх  настрій,  почуття,  а
почуттями,  мовляв,  тварини  володіти  не  можуть.  Однак  Сетон-Томпсон  залишився
вірним своїй ідеї. Відомі натуралісти Альфред Брем, Джеральд Дарелл, Джой Адамсон
у своїх дослідженнях про світову фауну підтвердили його спостереження.
9. Фізхвилинка.
10. Обговорення. (метод «мікрофон»)
1.  Автор  наділяє  своїх  героїв-тварин  людськими  думками  і  почуттями.  Як  ви
вважаєте, чому?
( Це для того,щоб показати нам, що тварина  –  теж жива думаюча істота. Цьому
є  безліч  підтверджень.  І  ми  все  життя  повинні  берегти  природу,  турбуватися  про
«братів наших менших»).
2.  Чи  науково  у  своєму  художньому  творі  Сетон-Томпсон зобразив поведінку та звички тварин?

(  Ернест  Сетон-Томпсон  науково  обґрунтовано
зобразив  у  своєму  оповіданні  «Лобо»  звички  вовків,
багатства емоцій і розуму тварини.)
11. Слово вчителя. 
Звучить запис «Вовк»
Слайд 32-34
Це  Лобо!  Головний  герой   оповідання  ,з  яким  ми  будемо  знайомитися  на  наших
уроках.  Це  величезний  вожак  зграї  сірих  вовків  -  Лобо,  який  спустошував  долину
Куррумпо  протягом  багатьох  років.  Його  гучне  ревіння,  добре  відоме  всім  пастухам,
лякало весь населений край північної частини Нової Мексики.
Тварини  у  творах   письменника  –  думають,  розмірковують,  приймають  рішення.
Життєвий шлях тварин зображений так, що підкреслює їхнє благородство, мужність та
властиве  їм  почуття  гідності.  Все  це  викликає  у  читача  повагу  до  тварин,  відкриває
йому такі сторони життя природи, про які він навіть не підозрював.
В  основі  оповіданні  «Лобо»  лежить  випадок,  який  трапився  з  письменником  у  1893
році. Фітц Рандольф, один з його знайомих , запросив Сетона-Томпсона на свою ферму
у  Нью-Мексіку  на  полювання.  Долина  Курумпо  вважалась  одним  із  найкращих
тваринницьких районів у штаті. А там, де багато худоби,  - багато вовків. Найвідомішим
ватажком  зграї  там  був  величезний  вовк,  надзвичайно  розумний  і  сильний.   Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра. Історія життя Лобо, розповідь про полювання
на нього і є основою сюжету оповідання.
Слово  вчителя:  Відомо,що  у  письменника  Е.  Сетона-Томпсона  виявляється  досить
своєрідний підхід  до   зображення  вовків.  У  чому  він  полягає?  Про  це  можна зробити
висновок, проаналізувавши оповідання «Лобо».
12. Бесіда за змістом прочитаного.
Проведемо гру « Чи уважний ти читач»
1. Де відбуваються події оповідання? (Курумпо) (зачитати опис із підручника)
2.Хто є головним героєм оповідання? (Лобо) (зачитати опис вовка)
3.Що означає слово «Лобо»? (іспанською мовою «вовк»).
4.  Що  вам  відомо  про  Лобо?  (Це  був  великий  вовк,  який  став  вожаком  зграї…
зачитати.)
5. Чому люди  вважали Лобо наймудрішим у зграї вовків? (Тому, що це був розумний
вовк, який» відчував» усі пастки й капкани та умів обходити їх (цитата)
6. Як звали подругу Лобо? (Бланка)
7. Що означає слово Бланка? (біла)
8. Що ви можете сказати про Бланку? ( Це була красива біла вовчиця, горда й сильна  –
цитата)
9. Як Лобо ставився до неї? (Він кохав її)
10. Скільки вовків було у зграї Лобо? (5)
11. Яку данину збирала вовча зграя зі скотарів? (одна корова щодня)
12. До якої тварини ніколи не торкалася ватага Лобо? (до падалі)
14. Робота в групах.  Дослідницька робота.
Характеристика Лобо та вовчої зграї.
Гра «Ланцюжок –характеристика» (колективне складання характеристики Лобо та
вовчої зграї , добір ключових слів).
Слайд – 36-38
1 група- Лобо
(Старий сірий вовк, могутній володар, ватажок зграї сірих вовків, був надзвичайно
дужим і хитрим звіром; могутній клич,гострий нюх; перевертень; деспотично панував
у краї; пройдисвіт; старий вовкулака та ін.)
Висновок:
Автор показує хитрість  і кмітливість  Лобо, дає оцінку  вчинкам героя  і  виражає своє
відношення.
2 група - вовча зграя
(Сірі  грабіжники,ці  свавільники  були  дорідні,  вгодовані,  ситі  та  ще  й  вередливі  до
харчу; Бланка-красива біла вовчиця і т.д.)
Висновок: 
Автор  знайомить нас зі своїми героями, дає описову характеристику, показує хитрість
і  кмітливість  Лобо,  оцінює  вчинки  героя,  висловлює  своє  ставлення  до  нього.     Він
захоплюється героєм, співчуває йому.
Слайд – 39-40
15.  Слово  вчителя.  Автор  всебічно  змальовує  вовків  –  їх  хижість,  ворожість  і
водночас  природну  силу,  хитрість,  відданість.  Сетон-Томпсон  закликає  вчитися  у
природи  мужності й  боротьби  за життя, шляхетності, самопожертви, сили  духу. Лобо
повчає людей цінувати життя, яке має  сенс лише тоді, якщо воно освітлене любов’ю до
іншого.
IV. Закріплення вивченого.
1. Учитель. Е.Сетон-Томпсон писав:"Мені докоряють за те, що я вбив Лобо, а головне
за те, що я детально розповів про це. На ці докори я відповідаю такими запитаннями:
"Яке  почуття викликає  у  читачів оповідання  про  Лобо?  На  чиєму  вони  боці  -  на  боці
людини, що вбила Лобо, чи на боці цього благородного чотириногого, що закінчив свій
шлях  з  гідністю,  безстрашно,  мужньо?"  Якщо  співчуття  читачів  на  боці  Лобо,  то
письменник цих докорів не сприймає: його мета досягнута".
У своїй творчості письменник завжди переслідував одну, але велику мету  –  «зупинити
по можливості безглузде та безцільне знищення тварин».
-  Давайте  повчимося  в  Сетона-Томпсона  людяності,  любові  до  природи.  У  матінки-природи нам багато чому варто навчитися.
2. Вправа «Валіза гармонії та урна сміття».
Дайте відповідь на запитання:
- Чи так важливо жити в гармонії з природою ? Чому?
Схема складання сенканів
1. Одне слово, яке позначає тему.
2. Два означення(найчастіше прикметники), найбільш типові асоціації до теми.
3. Три слова – дія, пов'язана з темою.
4. Фраза з чотирьох слів  –  ставлення до теми, її вираження або розкриття (власними
словами, цитатою).
5. Одне слово – перефразування сутності теми (синонім слова-теми)
V. Підсумок уроку.
Слайд – 41
1. Вправа «Валіза гармонії та урна сміття».
Візьму у життя чи Я засуджую.
- Дайте відповідь на запитання:
- Чи так важливо жити в гармонії з природою ? Чому?
Слайд – 43
2.    Слово  вчителя.  Було  б  чудово,  якби  люди  завжди  залишалися  собою,  були  до
кінця  чесними  й  справедливими.  Можливо,  ми  коли-небудь  зможемо  оволодіти  цією
наукою з допомогою найкращої вчительки –природи.
А зараз – домашнє завдання.
V. Домашнє завдання. 
Слайд – 44
Скласти простий план до оповідання «Лобо».
Підготувати по 5 питань за біографією чи текстом твору для гри «Пінг-понг»
Знайти загадки, приказки та прислів’я про вовка.
Намалювати ілюстрації до твору (за бажанням).
VІ. Релаксація.
Послухайте ескімоську легенду (за книгою Фарлі Моуета «Не кричи: вовки!»):
На  початку  були  лиш чоловік і жінка. Ніхто більше  не  ходив, не  плавав  і  не літав у
цьому світі. Жінка вирила велику яму і стала виймати з неї по черзі тварин. Останнім
вона витягла  каріву (оленя). І тоді бог Неба Кейла сказав: «Це величніший з усіх дарів,
бо дасть людині їжу».
Жінка випустила карібу і їх стало невдовзі багато. Сини жінки полювали: були ситі й
одягнені  в  шкіру  оленів.  При  полюванні  мисливці  вибирали  сильних  і  вгодованих
оленів, і невдовзі хворих і знесилених карібу стало більше, ніж здорових.
І тоді жінка звернулась до Кейли: «Твоя робота погана. Якщо ми їстимемо слабких і
хворих тварин, то невдовзі і самі такими станемо.»
І тоді Кейла наказав Амораку (духу вовка), щоб його діти їли слабких і дрібних карібу,
а пасовиська залишались для здорових. Так і стало. Ось чому олень і вовк  –  одне ціле.
Олень годує вовка, а вовк робить оленя сильним.
ВИСНОВОК:  «…  Кожна  з  тварин  є  дорогоцінною  спадщиною,  яку  ми  не  маємо
права винищувати без крайньої необхідності або віддавати на розтерзання нашим
дітям.»  (Е. Сетон-Томпсон)
Все життя бережіть природу, турбуйтесь про «братів наших менших».

Тема. Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи 

(К. І. Галчинський «Лист з полону», «Пісня про солдатів з Вестерплятте»; А. 

Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд», Булат Окуджава

«До побачення, хлопчики…»)

7 клас 

Мета:
навчальна:  ознайомити  учнів  із  долею  і  віршами  поетів,  що  написані  в  роки
Другої світової війни;
розвивальна:  удосконалювати  навички  учнів  із  текстологічного  аналізу
поетичного  твору,  зіставлення  поетичних  творів  на  одну  тему,  перекладів  різних
авторів; удосконалювати навички виразного читання, зв'язного усного мовлення;
виховна:  допомогти  усвідомити  велич  подвигу  у  ІІ  світовій  війні,  виховувати  в
учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.
Обладнання:  презентація  вчителя до  уроку  та  учнівські, відео  слайди  за темою
уроку: меморіального комплексу Бухенвальд; «До свидания, мальчики..»,
Тип  уроку:  урок  вивчення  та  аналізу  художнього  твору  (  із  замальовками
життєпису поетів)

XIД УРОКУ

І. Орг. момент.
II.  Мотивація навчальної діяльності. 
Слово  вчителя.  Вже  70  р.  минуло  з  дня  закінчення  Другої  світової  війни,  яка
принесла людству чисельні жертви і руйнування. Війна… страшне слово… Хоч би
скільки  книжок  було  написано  про Другу  світову  війну,  мабуть  ніколи  не  настане
час,  коли  можна  буде  стверджувати,  що  вже  досить  сказано.  Письменники,
художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в
пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.
—  Отож, ми переміщаємося в часі і просторі, ми крокуємо сторінками історії, де
спалахує  війна,  горять  міста  і  села,  плачуть  діти,  лунають  постріли  і  вибухи...
Можливо, хтось подумає може не варто ятрити душу, згадувати ці жахіття у мирні
часи?  Можливо,  варто  все  забути  —  та  жити  сьогоднішнім  щасливим  днем?
Можливо, навпаки: слід закарбувати це у пам’яті, щоб уже ніколи не повернулося
нелюдське  страховисько  війни,  поділяючи  людей  на  друзів  і  ворогів,  на  живих  і
мертвих?
Асоціативна розминка.
-  Які  образи  виникають  у  вас,  коли  ви  чуєте  слово  «війна»?  (фото  сушка
«Війна очима дітей»)
-  Що вам відомо про Другу світову війну?
-  Яка роль українського народу у цій війні?
ІІІ. Оголошення мети й завдань уроку 
Слово вчителя: Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть
–  неминуче  природне  явище,  а  війна  -  страхіття,  викликане   злою  волею  інших
людей.
Це не просто  —  говорити  про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на
міцність: чи встоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну? Але набагато складніше
—  говорити  про  людину,  яка  протистоїть  цій  війні.  Упродовж  цього  й  наступних
уроків  ми  познайомимося  з  різними  творами  про  ті  події,  написані  різними
авторами,  в  різних  жанрах,  у  різні  часи.  Ми  спробуємо,  читаючи,  обговорюючи,
пережити події та випробування, а головне  —  спробуємо зрозуміти, що допомагає
зберегти в людині людське, допомагає подолати війну.
ІV.   Сприйняття й усвідомлення нового навчального матеріалу.
1.  Слово вчителя

—  Отже, погляньте на карту Європи до початку
Другої світової війни. 1 вересня 1939 року німецькі
війська  вдерлися  до  Польщі.  На  цей  час  Німеччина
вже  приєднала  до  своєї  території  Австрію,  частину
Чехії,  однак досі не  зустрічала  серйозного опору. У
перший  рік  війни  перед  німцями  постало  завдання:
захопити військово-транзитний склад на півострові в
Гданській  бухті.  Стійкість  оборони  нечисленного
контингенту польських солдат стала несподіванкою для німецького командування. З
1-го  по  7  вересня  1939  року  тривала  оборона.  Дві  сотні  поляків  протистояли  3,5
тисячам німецьких солдатів, після  перших невдач  застосували  важку  артилерію  та
авіацію. Лише 2  вересня, з 18:05  по 18:45, 47  бомбардувальників скинули  за галом
26,5  тонн  бомб  у  це  місце!  В  історію  ця  подія  ввійшла  під  назвою  оборона
Вестерплятте.
2.  Розвиток усного зв'язного мовлення. 
Виразне  читання  вірша  К.  Галчинського  «Пісня  про  солдатів  з  Вестерплятте»
підготовленим учнем
ПІСНЯ ПРО СОЛДАТІВ З ВЕСТЕРПЛЯТТЕ
Коли вже дні спинили плин
І випало вмирати,
До неба лавами пішли
Солдати з Вестерплятте.
(А літо було гарне того року)
І так співали: «То пусте
Що нам боліли рани —
Зате ж весела путь веде
На осяйні поляни.
(А  на  землі  того  року  було  стільки
вересу).
Стояли в Гданську ми, як мур,
Не брали нас гармати.
Тепер ми в хмарах після бур,
Солдати з Вестерплятте».
І ті, чий слух сяга зірок,
Зір плине в даль бездонну —
Почули в небі рівний крок
Морського батальйону.
І спів лунав такий: «Аби
Не згаять час чудесний,
Ми грітись будем в теплі дні
На вересі небеснім.
Коли ж подмуть вітри зими
І стане сніг кружляти
Понад Варшавою — то ми,
Солдати з Вестерплятте».
(Переклад О. Карпенко)
3.  Бесіда
-  Яким настроєм наповнив вас вірш?
-  Від чийого імені веде розповідь ліричний герой? («Ми»)
-  Які  мовні  засоби  використовує  автор?  (антитеза:  «вітри  зими  –  теплі  дні
«боліли рани – весела путь», повторення фрази «Солдати з Вестерплятте»)
4.  Творча робота (за індивідуальним домашнім завданням)
1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях К. Галчинського

—  У автора цієї поезії було два імені, одне вигадане, жартівливе —  Ільдефонс, і
дане при народженні — Константи.
Він  з’явився на  світ у  Варшаві,  в сім’ї  залізничника, 23  січня 1905 року. Батька
його  звали  Константи,  а  матір  Ванда.  Константи  Галчинський  пройшов  через  всі
кола  пекла  1939  року.  24  серпня  1939  року  Константи  Галчинський  отримує
мобілізаційну повістку. А  вже 17 вересня потрапляє в полон. Два вірші, датовані 16
вересня,—  «Пісня  про  солдатів  Вестерплятте»  і  «Сон  солдата»  —  дружині  поета
Наталії  передає  один  із  друзів.  А  потім  на  поета  чекає  шестирічне  табірне  життя.
Інколи до дружини, Наталії Галчинської, доходять вірші її чоловіка...
Кінець  війни  Галчинський  зустрічає  на  кордоні  Нідерландів.  У  літературних
колах вже ходять чутки про його загибель. Знайомі в
Італії по пам’яті збирають і видають том його віршів.
1946 року Константи Галчинський повертається на
батьківщину та разом з родиною оселяється в Кракові.
Злигодні  воєнних  років  підірвали  здоров'я
Ґалчинського: інфаркти 1940 і 1952 pp. він переміг, а
третій виявився фатальним 6 грудня 1953 p. поета не
стало.
Виразне  читання  вірша  К.  Галчинського  «Лист  з  полону»  (російською  та
українською мовами) підготовленим учнем.
ЛИСТ З ПОЛОНУ
Кохана моя, кохана!
Ти спиш уже? На добраніч!
В пітьмі я твій образ бачу,
А ніч весняна, духмяна!
Єдина у цілім світі,
Ім’я твоє хай святиться!
Вода ти для мене влітку,
А взимку — моя рукавиця.
Ти щастя моє весняне,
Осіннє, зимове, літнє...
Скажи мені: «На добраніч!»,
Прийди уві сні, кохана!
За що мені все це щастя
З тобою в раю у Бога?..
Світліше за сонце ясне,
Ти — пісня моєї дороги.
(Переклад О. Ніколенко)
5. Бесіда за змістом поетичних творів 
▼  Яке враження справив на вас цей вірш?
▼  Яка тема цього вірша? (Тема кохання до дружини під час війни).
▼ Які художні засоби використовує автор?
▼ Що допомагає герою у вирі війни?
6.  Слово  вчителя.  Якщо  Пушкін  –  сонце  російської  поезії,  то  Галчинський  –
зелений  паросток   польської   поезії.  Його  творчість  ще  мало  відома  в  Україні,
відкриття його  багатопланової  творчості   попереду. Сьогодні  з його  творчості   ми
дізналися про долю маленької людини у вирі великої війни.
7. Фізхилинка. Вправа «Лебедина шия» та дихальна гімнастика.
Повідомлення про життєвий і творчий шлях про А. Марґул-Шпербера
—  Про  цього  поета  в  літературній  енциклопедії  сказано  лаконічно:  «Альфред
Марґул-Шпербер (народився 23  вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина)  —
румунський  поет,  писав  вірші  німецькою  мовою.  Навчався  в  Чернівцях,  Відні.
Учасник  Першої  світової  війни.  Після  її  закінчення  жив  в  Америці,  1924  року
повернувся в Європу, потім на батьківщину».
Німецькомовний  поет  Румунії  був...  євреєм.  Як  псевдонім  він  додав  до  свого
простого прізвища Шпербер ім’я матері Марґула і став Марґул-Шпербером.
Прийшли  1930-ті  рр.,  його  друзі  один  за  одним  опинилися  в  місцях,  про  які
сьогодні  людство  згадує  з  болем  і  жахом.  У  чистоті  німецької  мови  із  Марґул-Шпербером мало хто міг зрівнятися, але ж він усе одно був євреєм... Лише завдяки
друзям поета не чіпали. До кінця війни східноєвропейський єврей Марґул-Шпербер
жив приватними уроками німецької мови.
Видатний  німецький  поет  Буковини  і  всієї  Румунії,  Альфред  Марґул-Шпербер
прожив довге життя, бачив багато різних політичних режимів. Незважаючи на своє
єврейське  походження,  він  навіть  за  фашистських  часів  був  затребуваним  завдяки
винятковій освіченості, хоча й не поділяв нацистських поглядів. Згодом навіть ім’я
рідного Бухенланда — Буковини нагадуватиме йому про нацистські злочини.
Виразне читання вірша А. Марґул-Шпербера «Про назву концтабору Бухенвальд»
(російською та українською мовами) підготовленими учнями.

ПРО НАЗВУ КОНЦТАБОРУ БУХЕНВАЛЬД
Як близько звідси Веймар гомонів!
А тут — навіки мовкли голоси...
Мене проймає невимовний гнів,
Бо й край мій зветься: Букові ліси.
Давно було це: килим з ніжних трав,
Ліс буковий, так пам’ятний мені...
Хлопчиськом на поляні я лежав,
Пливли біляві хмари в вишині.
О лютий час, що сон дитячий стер
І кожен спомин взяв у колію!..
45
Коли я чую слово це тепер —
Не можу юність згадувать свою.
Бо в спомини мої вповза кошмар,
Який виймає серце із грудей:
А чи оте біляве пасмо хмар
Було не димом спалених людей?
(Переклад П. Рихла)
8. Бесіда
- Яка тема цього вірша? (Тема нацистські злочини проти людства).
-  Що затьмарює дитячі спогади, звичні для поета «Букові ліси»?
-  Який  жахливий  образ  спадає  поетові  на  думку,  коли  він  бачить  хмарки  над
лісом?
- Порівняйте переклади. Який із них вам подобається більше? Чому?
9. Слово вчителя
Друга  світова  війна  стала  глибоким  потрясінням  для  європейської  свідомості.
Висока  культура  і  нице  варварство  здавалось  несумісним…  «  як,  -  запитував
швейцарський письменник М.Фріш, -  люди, котрі насолоджувались музикою Баха і
Генделя, могли розстрілювати немовлят?»
—  Понад  70  років  гудуть  дзвони  Бухенвальда  над  колишнім  табором  смерті,
нагадуючи  про  тисячі  людських  жертв,  що  пішли  з  життя  через  димарі  печей,
гудуть, щоб не забували!
(Учитель демонструє відео музейного комплексу «Бухенвальд».)
Хвилина мовчання.
Слово  вчителя.  Наша  розмова  була  б  незакінченою  без  одного  імені  –  Булата
Окуджави.
3) Повідомлення про життєвий і творчий шлях Булата Окуджави.

Булат Окуджава широко відомий не тільки як автор
чудових  віршів,  але  і  як  перекладач,  прозаїк,
драматург,  композитор  і  виконавець  власних  пісень.
Булат  Шалвович  Окуджава  народився  9  травня  1924
року  в  Москві  в  сім'ї  працівників.  Його  батько,  був
заарештований  і  розстріляний.  Мати  по  політичним
звинуваченням заслали в карагандинський табір. Разом
з  братом  Окуджава  жив  у  бабусі  в  Тбілісі.  Після
дев'ятого  класу  добровольцем  пішов  на  війну.  Був
поранений.  У  1945  році  Окуджава  демобілізувався  і  повернувся  до  Тбілісі,  де
екстерном закінчив середню школу і вступив на філологічний факультет Тбіліського
університету.  Після  його  закінчення  вчителював  у  Калузькій  області.  З  1956  року
Окуджава жив і працював у Москві. Написав більше 800 віршів. Його пісні звучали
в  кінофільмах  і  спектаклях,  в  концертних  програмах,  в  теле-  і  радіопередачах.  У
1970  році  з'явилася  одна  з  найзнаменитіших  пісень  Окуджави  -  «Ми  за  ціною  не
постоїмо», написана на замовлення кіностудії до кінофільму «Білоруський вокзал».
Булат  Окуджава  став  основоположником  жанру  авторської  пісні.  Його  концерти
проходили в багатьох країнах Європи, а твори перекладені мовами багатьох народів
світу і видані в різних країнах.
«ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ».
Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
стали тихими наши дворы,
наши мальчики головы подняли -повзрослели они до поры,
на пороге едва помаячили
и ушли, за солдатом - солдат...
До свидания, мальчики!
Мальчики,постарайтесь вернуться назад.
Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
не жалейте ни пуль, ни гранат
и себя не щадите, и все-таки
постарайтесь вернуться назад.
Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:
вместо свадеб - разлуки и дым,
наши девочки платьица белые
раздарили сестренкам своим.
Сапоги - ну куда от них денешься?
Да зеленые крылья погон...
Вы наплюйте на сплетников, девочки.
Мы сведем с ними счеты потом.
Пусть болтают, что верить вам не во что,
что идете войной наугад...
До свидания, девочки!
Девочки, постарайтесь вернуться назад.
10. Бесіда:
- Які ваші перші враження після прочитання вірша?
- Яка тема твору? (протест війні).
-  На які частини можна розділити вірш ? (Воно ділиться на дві частини: перша  -це звернення до хлопчиків, друга - звернення до дівчаток.)
-  Чому  свій  вірш  автор  починає  зі  звернення  до  війни?  Який  мовний  засіб  тут
використовується?  (Тут  використовується  уособлення  -  улюблений  художній
прийом поета  -  війна як щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй
людську характеристику: «підла».)
-  Які  художні  засоби  використовує  тут  автор?  (антоніми:  «весілля»  -  «розлука»,
«білі сукні»  -  «чоботи, зелені  крила погон»,  -  антитеза: дівчинка, краса непорочна,
любов  ...  і  війна.  Метафора  «зелені  крила  погон»  підкреслює  невизначеність
майбутньої долі дівчаток: як птахи полетять вони в невідомі краї, що буде з ними
там?)
-  Якими  почуттями  пройнятий  вірш?  (Вірш  наповнений  гіркотою  і  болем.  Поет
прощається  з  хлопчиками,  ледве  стримуючи  сльози.  Але,  прощаючись,  він  дає  їм
напуття.  І  за  цими  карбованими  рядками  знову  звучить  щиро  і  ніжно  найбільше
прохання  поета  ,  яку,  на  жаль,  виконають  не  всі  хлопці,  які  пішли  на  фронт:...
Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні,
тому  з  особливим  завмиранням  серця  читаються  останні  рядки,  в  яких  автор
проводжає дівчаток на війну.
Перегляд відео до вірша
Висновок:
-  Що  об’єднує цих поетів?  (Вони  однаково  гостро  сприймали  події, учасниками
яких стали проти власної волі, але за особистим вибором. Всі в довоєнному житті
мали улюблену справу, яку ще більше почали цінити в мирні післявоєнні часи.)
-  Чи потрібно писати про війну?
V.  ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ . Рефлексія.
Інтерактивний прийом «Моя трибуна»
▼  Що нового я дізнався на цьому уроці про поезію Другої світової війни?
▼  Який із поетичних творів справив на вас найбільше враження?
▼  Чому  війна  може  навчити  людину?  (Перш  за  все,  цінувати  мир  та
об’єднуватись  заради  нього.  Цінувати  можливість  бути  поруч  з  близькими,  а  не
чекати їх роками з фронту. Вільно жити та любити, а не отримувати «похоронки» на
рідних.  Спокійно  йти  по  вулиці,  а  не  бігти  мерщій  в  бомбосховище.  Купувати  в
магазині свіжі булочки, а не пекти хліб з лободи).
▼ Чи усвідомили ви після цього уроку своє нове призначення  -  стати ланкою
зв’язку  між  пам’яттю  про  загиблих   і  пам’яттю  наступних  поколінь  людства?
(Відповіді учнів)
Слово вчителя.  Діти, ми маємо з вами берегти мир. Любити і шанувати Україну,
робити багато-багато добрих справ, щоб наша Батьківщина була щасливою. І завжди
пам’ятати  про  ІІ  світову  війну,  про  подвиг,  який  здійснив  наш  народ,  захищаючи
неньку-Україну.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для  всіх.  Підготувати  виразне  читання  поезії,  яка  найбільше  сподобалась  на
уроці. Прочитати повість В. Бикова «Альпійська балада».
Індивідуальне.  Підготувати невелике повідомлення про життєвий і творчий шлях
В. Бикова (1 учень).

Тема. Середньовіччя як історична та культурна доба, її хронологічні межі.8 клас

Мета:  ознайомити  з  особливостями  доби  Середньовіччя,  її  хронологічними
межами; звернути увагу на характерні ознаки середньовічної літератури; розвивати
уміння  конспектувати,  спілкуватися;  виховувати  інтерес  до  Середньовіччя  як
історичної та культурної доби.
Обладнання: комп’ютер, презентації до виступів, відео про добу Середньовіччя,
роздатковий матеріал для груп («Сенкан», малюнки для колажу), лінія часу.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Вид уроку: Прес-конференція
Омар Хайям:
Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, - життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.

Хід уроку

I. Орг. момент.
Привітання, фіксація відсутніх.
ІI. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.
Відео-притча.
Якось  один  професор  поставив  на  досить  великому  білому  аркуші  малу  чорну
крапку і показав учням.
- Що ви бачите? - спитав він.
- Чорну крапку! — відповіли всі разом.
-  Так,  ви  всі  бачите  маленьку  чорну  крапку,  -  сказав  професор.  —  Але  ніхто  не
зауважив великого білого аркуша.
—  Я  не  випадково  розпочала  урок  із  притчи,  тому  що   сьогодні  ми  з  вами
відкриваємо  надзвичайно  цікаву  сторінку  світової  історії  та  культури  –  добу
Середньовіччя.  І  я  б  хотіла,  щоб  ви  побачили  не  ту  чорну  крапочку  на  білому
аркуші, а сам білий аркуш.
Гра Асоціація
- Що ви пам’ятаєте про Середньовіччя з роману В. Скотта? З уроків історії?
(Відповіді учнів.)
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Слово вчителя:
Проблемне питання уроку:
«Чи можна сказати, що Середньовіччя було лише добою культурного застою,
переслідуванням усього нового, прогресивного?»
Відео
Тисячоліття, що відділяє Давній світ від Нового часу в історії людської
цивілізації, називають Середніми віками. Цей термін ввели італійські гуманісти на
межі 15 і 16 ст., вважаючи Середньовіччя часом глибокого культурного занепаду.
Це часи жорстокої інквізиції та хрестових походів. Але Середні віки – важливий
етап у становленні світової культури, саме вони стали підґрунтям для розвитку
самобутніх культур Заходу і Сходу. Середньовічна культура подарувала людству
справжні шедеври архітектури, живопису, літератури.
Доба Середньовіччя охоплює період з 5 до початку 16 ст.  –  від загибелі Римської
імперії до Англійської буржуазної революції. Вчені розділили цей великий проміжок
часу на декілька періодів: це раннє середньовіччя (5-11ст.),
високе середньовіччя (12-поч.14ст.)
пізнє або Відродження (14-поч.17 ст.).
2. Звіти творчо-пошукових груп.

№ 1 «Історики»
Передумови виникнення Середньовіччя та розвиток
даної епохи.
У  Європі  у  IVст.  ,  здавалося  б,  непохитна  Римська
імперія  остаточно  занепала.  На  її  уламках  утворилися  нові  держави.  Почався  процес
формування націй. У суспільстві виникли нові феодальні відносини.
Поняття  «середньовіччя»  ввели  в  ужиток  італійські  гуманісти  в  ХVIст.,  вважаючи
даний  період  часом  глибокого  занепаду  європейської  культури.  Гуманісти  свою  епоху
сприймали як  «новий  вік», бо античність  розглядали  як  «старий  вік». Тому  період  між
цими етапами в історії людства італійські мислителі називали «середнім віком».
В  житті середньовічного суспільства вагомого значення набували релігія та церква.
Християнська  церква  мала  абсолютний  вплив  на  духовне  життя  європейців.  Вона
формувала  їхню  релігійну  свідомість,  сприяла  розвитку  культури  й  зміцненню  єдності
Європи. Офіційною релігією Середньовіччя було християнство.
Невід’ємною частиною середньовічного суспільства є хрестові походи. Це військові
експедиції,  організовані  західним  християнським  світом,  проти  мусульман  з  метою
звільнення  Єрусалиму  і  Святої  Землі.  Вони  тривали  з  1096  по  1291р.  Всього
нараховувалося вісім великих хрестових походів.
На  відміну  античної  культури,  яка  проголошувала  «Mens  sana  in  corpore  sano»,  що
означає  «здоровий  дух  в  здоровому  тілі»,  середньовічна  культура  проголошувала
верховенство  духу  над  плоттю,  духовної  краси  над
фізичною.  Були  проголошені  догмати  християнства  й
розроблені  способи  пристосування  їх  до  повсякденного
життя.

Отже,  ідеальною  людиною  може  бути  або  чернець,
або  людина,  яка  зреклася  земних  утіх,  протистоїть
спокусам і живе з Богом у серці.
Учитель.  Незважаючи  на  такі  суворі  догмати,  людство
жило  своїм  життям,  відкривалися  університети,  розвивалися  всі  види  мистецтв,
становилися національні літератури. Люди залишалися людьми. Як і в інші історичні
епохи, вони тягнулися до світла і краси.
№ 2 «Мистецтвознавці»
Перегляд відео про культуру.
Про західноєвропейську середньовічну архітектуру.
Архітектура західноєвропейських держав не мала нічого спільного з античністю.
Умовно процес середньовічного будівництва можна поділити на два періоди:
романський стиль ( VI-XIIст.) та готичний (XIII-XVст).
Термін  «романський»  умовний.  Він  називається  так  тому,  що  споруди  цього
часу  були  переважно  кам’яні   і  побудовані  за  римським  способом,  на  відміну  від
дерев’яних будівель.
Романський стиль відповідав вимогам  неспокійного часу  –  добі феодальних війн,
загарбань.  Усі  ці  загрози  вимагали  створювати  будівлі,  які  за  певних  умов  могли
стати  фортецями.  Суворі  й  понурі  вежі,  високі  й  масивні  мури,  важкі  склепіння,
невеликі  вікна,  що  іноді  нагадували  бійниці.  Замки  –  місце,  де  ховалися  від
нападників  мешканці  навколишніх  сіл.  Церкви,  собори,  монастирі  були  теж  ніби
фортеці.  Плани  культових  споруд  мали  форму  хреста.  Стіни  майже  не  розписані,
лише  у  добу  зрілості  романського  стилю  стіни  храмів  були  розмальовані
зображеннями святих.
Слово  «готика»  виникло  в  добу  Відродження.  До  архітектури  Середньовіччя
його приписували ренесансні ідеологи, розуміючи під цим словом щось негативне.
Але  час  довів,  що  вони  глибоко  помилялися.  Готика  є  справжньою  «кам’яною
симфонією»,  за  висловом  В.Гюго.  Легкість,  каркасність  конструкцій,  багато  в
спорудах скла,  менш масивні  стіни, різнокольорові  вітражі, стрілчасті  арки,  вузькі
та  високі  башні  і  колони,  фасад  прикрашений  скульптурами.  Всі  ці  елементи
підкреслюють вертикаль, що є головною ознакою готичного стилю.
Вчитель.  Християнська  католицька  церква  у  середні  віки  панує  над  усім
культурним життям Західної Європи. Антична культура занепадає. Церква створює
літературу,  що  схвалює  подвиги  аскетизму,  мучеництва  за  віру.  Характерним  для
цього періоду є жанр «житія», які описують відлюдників, що вирушають у пустелю,
добровільно  зазнають  катувань.  Поширюються  також  «видіння»,  тобто  розповіді
людей, що немовби побували у потойбічному світі. У них описуються фантастичні
картини райських насолод та пекельних мук.
Значним  явищем  середньовічної  культури  є  рицарська  література,  що  тісно
пов’язана з рицарською мораллю.
№ 3 «Історики про рицарство».

Рицар – західноєвропейський феодал, який належав до
військово-дворянського стану, воїн з важким
озброєнням і спорядженням.
Рицарями  у  12  ст.  були  феодали-землевласники,  які
мали власні замки. Бідняки не могли бути рицарями, бо
не мали грошей на дороге спорядження і зброю, доброго коня. Рицар мав сюзерена
(володаря), якому служив.
Претенденти  на  рицарство  повинні  відслужити  7  років  у  якості  зброєносця.
Посвячення  було  важливою  подією  і  відбувалося  в  урочистій  обстановці.  Перед
посвяченням  майбутній  рицар  повинен  провести  ніч  у  каплиці  перед  лицем  Бога.
Після відповідей на звичні запитання про мету вступу до рицарства, старший рицар
або дама лезом меча доторкалися до плеча претендента.
Рольова гра
Майбутній рицар опускається на одне коліно перед старшим лицарем.
Учень-старший лицар:  «В ім’я Боже, Святого Михаїла  посвячую тебе у рицарі.
Будь гідним, сміливим і шляхетним».
Рицар  повинен  мати  захисне  спорядження:  важкі  залізні  лати  або  кольчугу
поверх  шкіряного  одягу, все це покривало  тіло  від  шиї до  п’ят, шолом, спис,  меч,
щит, на якому обов’язково герб і девіз.
Перемога  на  турнірі  приносила  не  тільки  славу,  а  й  матеріальний  зиск:  кінь,
зброя,  обладунки  переможеного  діставалась  переможцеві.  А  також  переможений
мав заплатити за себе викуп.
Також важливе місце в середньовіччі посідала рицарська культура. Основна ідея
–  відданість  васала  сеньйору,  зрада  і  підступність  вважалися  найтяжчим  гріхом.
Рицар повинен  бути  захисником  скривджених і поборником  справедливості, проте
шляхетність щодо простого люду за честь не вважалася.
Отже,  протягом  століть  рицарство  було  життєвим  ідеалом  середньовічного
суспільства, моральним еталоном середньовічної аристократії.
№4. Група «Музичне мистецтво» (про
середньовічну західноєвропейську історію музики.)

Середньовічна музична історія починається умовно
з VIст. Побутували народні пісні у супроводі
національних музичних інструментів. Народні
гуляння, хороводи, танці. Зупиняючись у містах і
поселеннях, ходили мандрівні актори.
В добу раннього Середньовіччя їх називали, так як
і  акторів  в  Давньому  Римі,  гістріонами.  Актор  одночасно  був  оповідачем,
музикантом, танцівником, співаком, дресирувальником тварин, блазнем. До того ж
він співав ще і духовні пісні, акомпануючи собі на віолі.
У  Франції  мандрівних  акторів  називали  жонглерами.  У  Німеччині  це  були
шпільмани,  в  Київській  Русі  –  скоромохи.  Вагантами  називали  тих  акторів,  які  в
своїй творчості користувалися лише латинською мовою.
Придворно – світська музика
У  звичаях  княжого  двору  та  військового  побуту  було  супроводження  музикою
офіційних  церемоній,  княжих  застіль.  Князі  утримували  при  дворі  професійних
музикантів  –  інструменталістів,  співаків,  танцюристів.  Про  це  можна  судити  за
фресками  Софійського  собору.  На  одній  із  них  зображений  музикант  зі  струнним
інструментом на кшталт середньовічного фіделя (попередник в іоли), на інша група
виконавців  із  духовими  та  щипковими  інструментами.  У  цьому  гурті  можна
помітити скоморохів – танцюристів.
Окрім  палацових  ансамблів,  при  княжому  дворі  існували  військові  оркестри.
Провідними  музичними  інструментами,  що  входили  до  їх  складу,  були  бубни  й
труби.
Особливе  місце  в  княжому  побуті  посідали  героїчно  величальні  пісні.  Їх
виконували  при  зустрічі  князя  з  ротного  походу,  під  час  сходження  на  княжий
престол.  Такі  пісні  пізніше  змінились  на  здравниці  на  честь  князя,  патріарха  або
інших державних осіб.
Героїчні величальні пісні знайшли відображення у відомій літературній пам`ятці
Київської Русі кінця XII ст. – «Слово о полку Ігоревім», де ославлювались князі, їхні
подвиги, оспівувалась рідна  земля. Співець виконував  цей  твір  в супроводі гри на
гуслях.
№5 Театральні критики про «Середньовічний театр».

Історія середньовічного театру розпочинається із
так  званого  тропу  –  першої  форми  споглядальної
проповіді  (Vст.).  Це  була  ніби  ілюстрація  до
священого  писання  перед  богослужінням,  яка
виконувалась  священиком  і  хором.  Потім
з’являються  літургічні  вистави  –  інсценівки  із
Євангеліє  на  Великдень  та  Різдво.  У  ХIIст.
популярності  набувають  житійні  п’єси,  або  ж
міраклі,  що  присвячувались  шануванню  того  чи
іншого  святого.  У  XIII  ст.  з’являються  містерії,
сценарії яких складалися на основі Старого і Нового заповітів. Під час містерій, до
акторів,  які  грали  перші  ролі,  приєднувались  і  городяни.  Містерії  відбувалися  на
міському майдані, куди збиралося майже все місто. Наприкінці епохи Середньовіччя
з’являються  повчальні  твори  на  релігійні  і  філософські  теми,які  одержали  назву
мораліте.
Обрядовий театр
Театр  на  Русі  існував  в  ритуально-обрядових   формах.  Обрядовими  дійствами
супроводжувались  етапи  хліборобського  циклу,  природні  лиха,  а  також  події
родового  чи  родинного  значення.  До  нашого  часу  дійшло  чимало  стародавніх
обрядів  («Коза»,  «Маланка»).  Також  відголоски  дохристиянських  ритуалів  у
фольклорі (комедії, щедрівки, веснянки, заклички, примовки).
Із  прийняттям  Київською  Руссю  християнства  обрядовий  театр  зазнав  змін:  він
поєднав  язичницьку  культуру  із  візантійською.  Образи  давніх  божеств  у  ньому
змінились  на  імена  християнських  святих.  Так  зимові  святкові  обряди  на  честь
богині  Коляди  присвятили  Різдву  Христовому,  головне  весняне  свято  бога  Ярила
(Великдень) – Христовому Воскресінню.
Княжий театр
Основою княжого театру була величальна пісня, що складалась з речитативу та
величання.  До  репертуару  княжого  театру  входили  драматичні  поеми,  які
розігрувались  під  супровід  музичних  інструментів.  Театральні  дійства  були
присвячені  мотивації  захисту  рідної  землі,  служби  князю,  лицарської  честі.
Першими професійними акторами вважають скоморохів. Скоморохи були не лише
музикантами  й  виконавцями,  але  й  віршотворцями,  оповідачами,  і  саме  вони
сприяли  розвитку  давньоруського  епосу,  поезії  та  драми.  Народні  жартівники
влаштовували  дійства  просто  неба  на  майданах  і  вулицях  міст  під  час  свят  і
ярмарків.
Фізхвилинка.
Учитель.  Середньовічна  література  Заходу  була  оригінальна  і  самобутня.
Літературознавці  умовно  поділяють  її  на  три  потоки:  народна,  релігійна
(клерикальна), рицарська.
№6 «Літературознавець» про народну літературу.
З усіх жанрів народної поезії найкраще зберігся героїчний епос, у якому народи
Європи  оспівували  своїх  легендарних  героїв.  Найбільше  збереглося  пам’яток
французького епосу. Його теми: захист батьківщини від ворогів, відданість королю.
«Пісня  про  Роланда»  розповідає  про  героїчну  загибель  небожа  Карла  Великого,
графа  Роланда,  під  час  битви  з  маврами.  Багато  в  чому  нагадує  французький
героїчний  епос  іспанська  «Пісня  про  мого  Сіда».  В  цьому  найдавнішому  творі
іспанської літератури прославляється полум’яний патріотизм, побожність, принципи
лицарської  честі,  вірності  королю.  Перлиною  героїчного  епосу  Київської  Русі  є
«Слово о полку Ігоревім», де лунає заклик до об’єднання всіх київських земель.
Учитель.
Значним  явищем  середньовічної  культури  є  рицарська  література,  що  тісно
пов’язана з рицарською мораллю.
№7 «Літературознавець» про рицарську поезію.
Найбільшого  розквіту  рицарство  досягло  в  південній  провінції  Франції  –
Провансі.  Тогочасними  культурними  центрами  були  замки  вельможних  магнатів  з
пишними  бенкетами,  воїнськими  турнірами,  поетичними  змаганнями.  До  вже
існуючих правил рицарського кодексу  честі додаються нові заповіді: бути вишукано
ввічливим  у  спілкуванні,вміти  грати  на  музичних  інструментах,  писати  вірші,
служити дамі серця. Провансальських поетів називали трубадурами. До наших часів
дійшли  імена  майже  500  таких  митців.  І  це  були  не  лише  рицарі,  а  й  сюзерени,
ремісники,  ченці.  Провідна  тема  поезії  трубадурів  –  кохання.  Але  також  вони
оспівували військові походи, битви, звитягу. Представником войовничої поезії був
Бертран де Борн, феодал, розчарований у коханні й закоханий у рицарські турніри та
походи.
«Літературознавець» декламує вірш Бертрана де Борна.
Учитель.
Одним  з  найталановитіших  трубадурів,  який  оспівав  даму  серця  і  високе
благородне почуття до неї був Джауфре Рюдель.
Джауфре Рюдель, князь Блаї, покохав графиню Триполітанську, хоч  ніколи її не
бачив,  за  велику  доброту  і  благородство,  про  які  він  чув  від  паломників.
Стражданнями кохання наповнені поетичні рядки, присвячені далекій красуні. Щоб
побачити графиню, він відправляється в хрестовий похід, пливе по морю. На кораблі
Джауфре  тяжко  захворів,  оточуючі  думали,  що  він  помер,  але  привезли  його  в
Тріполі.  Коли  графиня  прийшла  до  його  ліжка  і  обійняла,  Джауфре  прийшов  до
тями  і  подякував  Богові  за  те,  що  зберіг  йому  життя  до  того  часу,  поки  він  не
побачив  кохану.   На  руках  графині  Джауфре  помер.  По  смерті  трубадура  вона
постриглась у черниці і сумувала за нещасним коханим у монастирській келії.
«Літературознавець» декламує канцону Дж. Рюделя.
№8 «Літературознавець» про рицарський роман.
Щодо  славнозвісного  рицарського  роману,  то  тут  слід  зазначити,  що  в  ньому
присутні  ті  ж  пристрасті.  Ті  ж  почуття,  що  й  у  рицарській  поезії.  Тема  кохання
домінує.  Розгортається  вона  на  тлі  рицарських  пригод,  оповитих  таємничістю  та
фантастикою.  Популярними  в  епоху  Середньовіччя  були  романи  про  рицарів  при
дворі короля Артура, про хранителів святого Грааля, а також роман про Трістана та
Ізольду.
Учитель.
Батько Трістана, король Рівален, загинув, захищаючи свої володіння. Королевич
сирота потрапляє до свого дядька, короля Марка. Барони вимагають від короля, щоб
той одружився. Трістан шукає волосину Ізольди Золотоволосої, вбиває людожера і
висватує  Ізольду  за  короля.  Ізольда  і  Трістан  покохали  одне  одного,  але
золотоволоса  красуня  змушена  стати  дружиною  старого  короля.  Трістан  покидає
володіння  і  на  чужині  з  відчаю  одружується  з  Ізольдою  Білорукою.  Смертельно
поранений  Трістан  хоче  побачити  Золотоволосу  Ізольду,  наказуючи  підняти  білі
вітрила, якщо вона зможе приїхати. Ображена Ізольда Білорука обманює Трістана,
кажучи  йому,  що  бачить  корабель  з  чорними  вітрилами.  Трістан  помирає,  не
витримує  цього  горя  і  Золотоволоса  Ізольда.  Їх  поховали  по  обидва  боки  каплиці.
Квітучий  терен,  що  виріс  на  могилі  за  ніч,  переріс  через  каплицю  на  Ізольдину
могилу. Тричі зрубували кущ, і тричі він виростав як символ невмирущого кохання,
кохання сильнішого від смерті.
3. Проблемне питання уроку:

«Чи можна сказати, що Середньовіччя було лише добою культурного застою,
переслідуванням усього нового, прогресивного?»
Творча робота в групах (4)
- Скласти сенкан на тему «Середньовіччя».
- Створити колаж на тему «Середньовіччя».
4. Вчитель:
Ці  рядки  Омара  Хайяма  можна  вважати  гаслом
епохи.  У  кожного  часу  свої  кумири,  свої  здобутки,
свої цінності  –  але головним для людини завжди було
і буде  життя в  усіх  його  проявах. Культура  Середніх
віків  –  невід’ємна  складова  всесвітнього  історичного
процесу.  І  хоч  вона  позначена  сильним  впливом
релігії,  але  і  тоді  людина  вміла  насолоджуватися
життям  і  радіти  йому,  прагнучи  осмислити  своє  існування.  Для  літератури
Середньовіччя характерні ті ж ознаки, що і для доби Середньовіччя загалом:
- особлива роль релігії і церкви;
-  нерівномірність  літературного  розвитку  на  карті  світу  («золотий  вік»  одних
літератур і занепад інших);
- наявність латиномовної літератури;
- розквіт фольклору;
- розвиток рицарської літератури;
- анонімність і канонічність середньовічної літератури.
Я думаю, ви переконалися, що література Середньовіччя з її винятковим
тематичним багатством, попри всю її історичну специфіку, - важливий етап у
художньому розвитку людства. З творчістю окремих авторів ми будемо знайомитись
ближче.
V. Узагальнення й систематизація вивченого
Тест «Так чи ні»
1. Термін «Середньовіччя» ввели італійські гуманісти на межі 15 і 16 ст.
2. Середньовіччя поділяється на 6 періодів.
3. Термін «романський» називається так тому, що споруди цього часу були
переважно кам’яні  і побудовані за римським способом, на відміну від дерев’яних
будівель.
4. Представником французького епосу була «Пісня про Сіда».
5. В Середньовіччя ідеальною є людина, яка зреклася земних утіх, протистоїть
спокусам і живе з Богом у серці.
6. Провідна тема поезії трубадурів – кохання.
7. Середньовічна література Заходу була тільки народною.
8. Бертран де Борн був закоханий у принцесу.
9. Джауфре помер на руках графині.
10. В рицарському романі домінує тема кохання.
11. Популярними в епоху Середньовіччя були романи про інквізицію та Бога.
12. Для літератури
Середньовіччя характернн
наявність латиномовної
літератури.
Ключ:
VІ. Рефлексія. 
- Діти, мені хочеться, щоб ви доповнили пропозиції та висловили свої враження.
Сьогодні я дізнався ...
Мені було цікаво ...
Я зрозумів, що ...
Я навчився ...
Мене здивувало ...
Мені захотілося ...
А зараз – домашнє завдання.
VІI. Домашнє завдання
Прочитати текст підручника с. 124. Підготувати розповідь за складеним ґроном
«Середньовіччя»;  написати  «Слово  на  захист  Середньовіччя».  Підготовити
повідомлення про Ду Фу